нориця

-і, ж.

1) Подібна до миші тварина, що живиться рослинною їжею і завдає шкоди сільському господарству.

2) мед., розм. Те саме, що фістула 1).

••

Альвеоля́рна нори́ця — бронхоплевральна нориця, за допомогою якої просвіт легеневих альвеол, бронхіол сполучається з плевральною порожниною.

Бронхіа́льна нори́ця — зовнішня нориця, яка починається від просвіту бронха і відкривається на поверхні шкіри або у глибині рани.

Гнійна́ нори́ця — нориця, яка сполучає вогнище гнійного запалення з будь-якою порожниною або зовнішнім середовищем.

Ка́лова нори́ця — нориця, яка сполучає просвіт товстої кишки з зовнішнім середовищем і через яку виділяються калові маси.

Лігату́рна нори́ця — гнійна нориця, яка виникає після хірургічного втручання внаслідок виникнення абсцесу у тканинах, що оточують нитку шовного матеріалу.

Травмати́чна нори́ця — нориця, яка утворилася внаслідок травматичного пошкодження на місці рани.